Семінар 16.09.2008 р.
для практичних психологів ЗНЗ проводить Центр ПП і СР ХОНМІБО
“Підвищення якості психологічного супроводу дітей «групи ризику» фахівцями психологічної служби через удосконалення професійної компетентності”
для практичних психологів ЗНЗ проводить Центр ПП і СР ХОНМІБО
“Підвищення якості психологічного супроводу дітей «групи ризику» фахівцями психологічної служби через удосконалення професійної компетентності”
Особливості соціалізації дітей «групи ризику»
Соціалізація (від лат. socialis, суспільний) – процес становлення особистості, оволодіння та засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних певному суспільству, соціальній групі.
Механізми соціалізації:
- Соціально-психологічні
- Соціально-педагогічні
Соціально-педагогічні механізми:
Традиційний
Інституційний
Стилізований
Міжособистісний
Соціально-психологічні механізми:
Імпринтінг – фіксування об’єктів впливу на підсвідомому рівні.
Наслідування
Ідентифікація
Рефлексія
Інтеріоризація – процес переходу від зовнішніх операцій до внутрішніх.
Соціалізація (від лат. socialis, суспільний) – процес становлення особистості, оволодіння та засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних певному суспільству, соціальній групі.
Механізми соціалізації:
- Соціально-психологічні
- Соціально-педагогічні
Соціально-педагогічні механізми:
Традиційний
Інституційний
Стилізований
Міжособистісний
Соціально-психологічні механізми:
Імпринтінг – фіксування об’єктів впливу на підсвідомому рівні.
Наслідування
Ідентифікація
Рефлексія
Інтеріоризація – процес переходу від зовнішніх операцій до внутрішніх.
Екстеріоризація – процес переходу від внутрішніх операцій до зовнішніх, практичних.
Види соціалізації:
Стихійна: вплив випадкових обставин суспільного життя.
Відносно-спрямована: організація певних економічних та законодавчих передумов.
Соціально-спрямована: спеціально організоване передання соціального досвіду та розвиток потенційних можливостей.
Проблема соціалізації учнів – невміння організовувати свої взаємини з суспільством, тобто конструктивно взаємодіяти між усіма складовими системи становлення особистості:
дитина-дитина
дитина-педагог
дитина-батьки
дитина-соціум
Труднощі соціалізації
Розбіжність між високим рівнем домагань і низьким соціальним статусом дитини;
Розбіжність між старим стилем батьківства і новими потенційними можливостями підлітків і юнаків;
Протиріччя між зрослою орієнтацією, на самотність і перебільшеною залежністю від думки і поведінки однолітків.
Труднощі соціалізації стають підґрунтям дезадаптації дитини в соціумі
Шкільна дезадаптація – стан дитини, коли на фоні труднощів навчання на першому плані з’являються порушення поведінки, конфлікти з педагогами, пропускання занять тощо.
Соціальна дезадаптація – стан дитини, коли відбувається повна втрата інтересу до навчання, перебування в шкільному колективі, перехід до асоціальних груп, захоплення алкогольними напоями, наркотиками.
група ризику - різновидність соціальної групи, яка об’єднує людей, які в наслідок свого соціального статусу і способу життя підвладні небезпечним негативним впливам і в результаті цього представляють загрозу для нормальної життєдіяльності суспільства.
Види соціалізації:
Стихійна: вплив випадкових обставин суспільного життя.
Відносно-спрямована: організація певних економічних та законодавчих передумов.
Соціально-спрямована: спеціально організоване передання соціального досвіду та розвиток потенційних можливостей.
Проблема соціалізації учнів – невміння організовувати свої взаємини з суспільством, тобто конструктивно взаємодіяти між усіма складовими системи становлення особистості:
дитина-дитина
дитина-педагог
дитина-батьки
дитина-соціум
Труднощі соціалізації
Розбіжність між високим рівнем домагань і низьким соціальним статусом дитини;
Розбіжність між старим стилем батьківства і новими потенційними можливостями підлітків і юнаків;
Протиріччя між зрослою орієнтацією, на самотність і перебільшеною залежністю від думки і поведінки однолітків.
Труднощі соціалізації стають підґрунтям дезадаптації дитини в соціумі
Шкільна дезадаптація – стан дитини, коли на фоні труднощів навчання на першому плані з’являються порушення поведінки, конфлікти з педагогами, пропускання занять тощо.
Соціальна дезадаптація – стан дитини, коли відбувається повна втрата інтересу до навчання, перебування в шкільному колективі, перехід до асоціальних груп, захоплення алкогольними напоями, наркотиками.
група ризику - різновидність соціальної групи, яка об’єднує людей, які в наслідок свого соціального статусу і способу життя підвладні небезпечним негативним впливам і в результаті цього представляють загрозу для нормальної життєдіяльності суспільства.
Психологічні критерії відбору дітей до категорії «група ризику»
Категорії дітей “групи ризику”
1. Невстигаючі учні
Педагогічно занедбані діти
Діти, що потребують медичної допомоги
Діти із ЗПР
Астеніки
2. Недисципліновані учні
Діти з опозиційною поведінкою
НЕВСТИГАЮЧІ УЧНІ
Педагогічно занедбані діти
Діти, що потребують медичної допомоги
Діти із ЗПР
Астеніки
НЕДИСЦИПЛІНОВАНІ УЧНІ
Діти з опозиційною поведінкою
Діти з опозиційною поведінкою.
Опозиційна поведінка
Біологічні фактори розвитку
Наявність негативного соціального досвіду
Схильність до невротичних реакцій
КРИЗА НЕЗАЛЕЖНОСТІ
«Я ВЖЕ НЕ ДИТИНА»
Упертість
Негативізм
Свавілля
Бунт, протест
Ревнощі до власних речей
КРИЗА ІНФАНТИЛЬНОСТІ
«Я – ДИТИНА І БАЖАЮ НЕЮ ЗАЛИШИТИСЯ»
Надмірна слухняність
Залежність від дорослих
Повернення до старих форм поведінки, інтересів, смаків
Діти з опозиційною поведінкою
Девіантна поведінка – це поведінка в якій стійко виявлені відхилення від соціальних норм.
Розрізняють такі соціальні відхилення:
Корисного типу,
Агресивного типу,
Соціально-пасивного типу.
Соціальні відхилення корисного напряму
правопорушення та проступки, пов’язані із бажанням незаконним шляхом отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, шахрайство, шантаж)
Соціальні відхилення агресивної орієнтації
проявляються в діях, направлених проти особистості (образах, побоях, хуліганстві, вбивстві, зґвалтуванні).
Соціальні відхилення соціально-пасивного типу
Виражені у прагненні до відмови від активної життєдіяльності, відхиленні від своїх громадянських обов’язків, небажанні вирішувати як особистісні так і соціальні проблеми (відхилення від праці, навчання, бродяжництво, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами).
Крайній прояв соціально-пасивних позицій – самогубство, суїцид.
Категорії дітей “групи ризику”
1. Невстигаючі учні
Педагогічно занедбані діти
Діти, що потребують медичної допомоги
Діти із ЗПР
Астеніки
2. Недисципліновані учні
Діти з опозиційною поведінкою
НЕВСТИГАЮЧІ УЧНІ
Педагогічно занедбані діти
Діти, що потребують медичної допомоги
Діти із ЗПР
Астеніки
НЕДИСЦИПЛІНОВАНІ УЧНІ
Діти з опозиційною поведінкою
Діти з опозиційною поведінкою.
Опозиційна поведінка
Біологічні фактори розвитку
Наявність негативного соціального досвіду
Схильність до невротичних реакцій
КРИЗА НЕЗАЛЕЖНОСТІ
«Я ВЖЕ НЕ ДИТИНА»
Упертість
Негативізм
Свавілля
Бунт, протест
Ревнощі до власних речей
КРИЗА ІНФАНТИЛЬНОСТІ
«Я – ДИТИНА І БАЖАЮ НЕЮ ЗАЛИШИТИСЯ»
Надмірна слухняність
Залежність від дорослих
Повернення до старих форм поведінки, інтересів, смаків
Діти з опозиційною поведінкою
Девіантна поведінка – це поведінка в якій стійко виявлені відхилення від соціальних норм.
Розрізняють такі соціальні відхилення:
Корисного типу,
Агресивного типу,
Соціально-пасивного типу.
Соціальні відхилення корисного напряму
правопорушення та проступки, пов’язані із бажанням незаконним шляхом отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, шахрайство, шантаж)
Соціальні відхилення агресивної орієнтації
проявляються в діях, направлених проти особистості (образах, побоях, хуліганстві, вбивстві, зґвалтуванні).
Соціальні відхилення соціально-пасивного типу
Виражені у прагненні до відмови від активної життєдіяльності, відхиленні від своїх громадянських обов’язків, небажанні вирішувати як особистісні так і соціальні проблеми (відхилення від праці, навчання, бродяжництво, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами).
Крайній прояв соціально-пасивних позицій – самогубство, суїцид.
